Колекція листівокз теплом, поштою
Увійти
Ворона Олександр Васильович
Ворона Олександр ВасильовичВорона Олександр Васильович

Ворона Олександр Васильович

5 листівок у колекції · роки видання: 1955–1959 · Шукати серед них

Олександр Васильович Ворона (25 травня 1925, Скадовськ, Херсонщина — 24 вересня 2021, Київ) — український художник-графік, плакатист, живописець, монументаліст, автор художніх і вітальних листівок, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1968), член Спілки художників України з 1959 року, професор (1985).

Народився у Скадовську, дитячі та юнацькі роки провів переважно на півдні України. У перший клас пішов в Асканії-Новій, згодом родина оселилася в Бердянську. Саме там виявилися його художні здібності. Першим учителем майбутнього митця став Яків Соломонович Хаст — художник, який здобував мистецьку освіту в Парижі. У його бердянській студії дванадцятирічний Олександр почав систематично опановувати рисунок і живопис.

Навчання перервала Друга світова війна. У 1943 році Ворону призвали до Червоної армії. Він служив у кулеметній роті 84-го гвардійського стрілецького полку 33-ї гвардійської дивізії, брав участь у бойових діях на півдні України та у Криму. Під час боїв за Севастополь зазнав тяжкого поранення, після якого тривалий час лікувався і протягом кількох років мав інвалідність. Воєнні події надовго перервали його заняття мистецтвом.

У 1948 році вступив до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Романа Сельського та Вітольда Монастирського. У 1951 році продовжив освіту в Харківському художньому інституті, який закінчив 1954 року. Серед його викладачів були Василь Мироненко та Володимир Селезньов. Ще під час навчання Ворона обрав графіку одним із головних напрямів майбутньої професійної діяльності.

Після закінчення інституту працював у книжковій і прикладній графіці, співпрацював із видавництвами «Радянська школа», «Дніпро», «Сільгоспвидав». Поряд із книжковим оформленням створював плакати та художні листівки, що вимагали чіткої композиційної побудови, виразного малюнка й уміння передавати зміст у лаконічній графічній формі.

До раннього періоду творчості Олександра Ворони належать його художні та вітальні листівки середини 1950-х років. Відомі видання датуються щонайменше 1955–1959 роками. Вони виходили в Києві у видавництві «Мистецтво» та Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР — одному з головних центрів української масової друкованої графіки того часу.

Тематика листівкових робіт Ворони охоплювала святкові привітання, дитячі й молодіжні сюжети, професійні та державні свята. Художник звертався до тем авіації, закінчення школи, Міжнародного жіночого дня та інших подій, для яких у повоєнні десятиліття видавалися масові привітальні листівки. Відомі також його роботи, створені у співавторстві з іншими художниками, зокрема Бескакотовим.

Листівкова графіка Ворони тісно пов'язана з його становленням як плакатиста. Для обох видів друкованої продукції важливими були виразний силует, зрозумілість образу, декоративність і композиційна цілісність. Водночас листівка давала художникові можливість працювати з більш камерними, ліричними та побутовими сюжетами, ніж ті, що переважали в агітаційному плакаті.

У другій половині 1950-х років Ворона дедалі активніше працював у плакатному мистецтві. Однією з його відомих ранніх робіт став плакат «Торгувати, а не воювати!» (1957). Згодом художник здобув визнання як майстер політичного, соціального та кіноплаката. Його твори експонувалися на українських, всесоюзних і міжнародних виставках, зокрема на Міжнародній бієнале плаката у Варшаві.

У 1961–1974 роках Ворона створив понад 60 кіноплакатів. Серед фільмів, для яких він розробляв рекламні композиції, — «Помилка Оноре де Бальзака», «Дикий собака Динго», «Доживемо до понеділка» та «Ватерлоо». Робота над кіноплакатами вимагала поєднання портретної виразності, драматургії зображення та рекламної лаконічності.

Протягом наступних десятиліть художник продовжував працювати над суспільно-політичними плакатами. Серед його відомих творів — «Прокляття вбивцям!» (1970), «Пам'ятаємо» (1975), «Московський час» і «Ми цій пам'яті вірні» (1984). Наприкінці 1980-х років він звернувся до критичного осмислення радянського минулого, створивши, зокрема, плакат «Обережно — сталінізм» (1989).

Іншим важливим напрямом творчості Олександра Ворони стало монументально-декоративне мистецтво. Він працював над мозаїками, вітражами, настінними композиціями та декоративними панно для громадських будівель. У його монументальних роботах поєднувалися геометризовані форми, декоративний ритм і виразні колірні співвідношення.

У 1967 році разом з Анатолієм Базилевичем та Юрієм Ільченком Ворона створив настінні композиції в головному корпусі Київського університету імені Тараса Шевченка. Серед інших робіт — мозаїчне оформлення фасаду Житомирського політехнікуму, вітражі для громадських споруд Києва та Черкащини, а також масштабні вітражні композиції для меморіального комплексу в місті Карші в Узбекистані. Частина цих творів згодом була втрачена.

Однією з найвідоміших робіт художника в міському просторі Києва стали керамічні панно 1969 року в підземному переході на Майдані Незалежності, відомому серед киян як «Труба». Декоративні композиції із зображеннями фантастичних тварин, птахів, квітів і дерев виконані в яскравій народній стилістиці. Вони стали впізнаваною частиною художнього оформлення центральної частини столиці.

У 1968 році Олександру Вороні присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а 1969 року його призначили головним художником Художнього фонду України. Протягом багатьох років він також очолював Республіканську художню раду з монументального мистецтва, беручи участь у професійному оцінюванні та обговоренні проєктів монументально-декоративного оформлення.

Значне місце в житті художника посідала педагогічна діяльність. Із 1974 року він викладав у Київському художньому інституті, де 1985 року став професором. На початку 1990-х років долучився до розвитку напряму графічного дизайну в навчальному закладі. Із 2000 року працював професором Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, а згодом викладав також в Університеті «Україна».

Поряд із професійною роботою в графіці та монументальному мистецтві Ворона протягом усього життя займався станковим живописом. Створював пейзажі, натюрморти, портрети та жанрові композиції, працював олією, аквареллю, пастеллю, темперою, олівцем і вугіллям. Особливе місце в його творчості посідали краєвиди Криму та українського півдня, з якими були пов'язані дитинство і юність художника.

У зрілі роки важливим місцем творчої роботи стала родинна садиба в селі Шишаки на Полтавщині. Мальовничі околиці, долина Псла, сади й сільські краєвиди надихали художника на створення численних живописних етюдів і пейзажів. Серед його відомих робіт — «Вуличка в Гурзуфі» (1988), «Квітне гліцинія», «Натюрморт з апельсинами» (1996), «Осінні виноградники» та «Дорога на Лейкове» (2001).

Творчості Олександра Ворони були присвячені персональні виставки та мистецтвознавчі публікації. У 1976 році в Києві вийшов каталог його робіт, а 2005 року відбулася персональна виставка живопису, до якої також було підготовлено каталог.

Олександр Ворона помер 24 вересня 2021 року в Києві, похований в Ірпені Київської області.

У травні 2025 року, до 100-річчя від дня народження художника, у Національній академії мистецтв України відкрилася ювілейна виставка «Світло на дотик». В експозиції були представлені його живописні та графічні твори, плакати, фотографії й архівні матеріали. У відкритті взяла участь донька митця, художниця Ольга Ворона-Адаменко.

Творча спадщина Олександра Ворони охоплює майже сім десятиліть українського образотворчого мистецтва. Він здобув найбільше визнання як плакатист, монументаліст і педагог, однак важливим свідченням його ранньої графічної діяльності залишаються художні листівки 1950-х років. Вони доповнюють уявлення про різноманітність його творчих зацікавлень і засвідчують участь художника в розвитку української масової друкованої графіки повоєнного часу.

З міжнародним жіночим днем 8 Березня!, Бескакотов В. В., Ворона Олександр Васильович, 1959 З міжнародним жіночим днем 8 Березня! Бескакотов, Ворона1959Державне Видавництво Образотворчого Мистецтва і Музичної Літератури УРСР Радянській авіації слава!, Ворона Олександр Васильович, 1956 Радянській авіації слава! Ворона1956Державне Видавництво Образотворчого Мистецтва і Музичної Літератури УРСР З святом!, Ворона Олександр Васильович, 1957 З святом! Ворона1957Державне Видавництво Образотворчого Мистецтва і Музичної Літератури УРСР Ми на ганку твоїм, Ворона Олександр Васильович, 1955 Ми на ганку твоїм Ворона1955Видавництво «Мистецтво» З атестатом зрілості!, Ворона Олександр Васильович, 1958 З атестатом зрілості! Ворона1958Державне Видавництво Образотворчого Мистецтва і Музичної Літератури УРСР