Зубковський Георгій Семенович
5 листівок у колекції · роки видання: 1956–1957 · Шукати серед них
Георгій Семенович Зубковський (15 серпня 1921, село Бехтери, Херсонщина — 13 листопада 2006, Київ) — український художник-графік, живописець, книжковий ілюстратор, плакатист, автор художніх і вітальних листівок. Заслужений художник УРСР (1972), член Спілки художників України з 1956 року.
Народився в селі Бехтери на Херсонщині. Брав участь у Другій світовій війні, був нагороджений медалями. Після війни присвятив себе образотворчому мистецтву. У 1946 році вступив до Київського художнього інституту, де навчався у Василя Касіяна, Іларіона Плещинського та Антона Середи. Закінчив інститут у 1953 році, спеціалізуючись на книжковій графіці. Його дипломною роботою стали ілюстрації та художнє оформлення роману Натана Рибака «Переяславська рада».
Ще під час навчання Зубковський почав брати участь у мистецьких виставках. Із 1951 року його роботи експонувалися на республіканських виставках, із 1957 року — на всесоюзних, а з 1963 року — на закордонних. У 1956 році художника прийняли до Спілки художників України.
Упродовж творчого життя Зубковський працював у галузі станкової та книжкової графіки, живопису й плаката. Співпрацював із київськими видавництвами «Молодь», «Радянська школа» та іншими, а також із журналами «Україна» і «Зміна». Створював книжкові ілюстрації, портрети, пейзажі, тематичні графічні цикли та твори масової друкованої графіки.
Одним із напрямів його ранньої творчості стала художня листівка. Відомі роботи Зубковського цього жанру датуються щонайменше 1956–1957 роками. Вони виходили в Києві у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, яке в той час було одним із головних видавців української художньої листівки.
Листівкова графіка Зубковського охоплювала новорічні привітання, дитячі сюжети, першотравневу та суспільно-політичну тематику. Художник працював із різними типами зображень — від доброзичливих святкових композицій до лаконічних графічних образів, покликаних передавати певну ідею чи гасло.
У його листівкових роботах простежується зв'язок із двома важливими напрямами професійної діяльності — книжковою ілюстрацією та плакатом. Дитячі й казкові мотиви вимагали образності, уваги до персонажів і виразного малюнка, тоді як святкові та суспільно-політичні композиції спиралися на чіткість побудови, декоративність і зрозумілість зображення. Така різноплановість була характерною для художників, які працювали в українській масовій графіці середини XX століття.
Поряд із листівками Зубковський створював станкові графічні серії, присвячені праці, промисловості та повсякденному життю. Серед його ранніх робіт — цикл «Донбас, шахта 17–17-біс» (1951), серія «Радянський Борислав» (1957) та ліногравюра «Київ. Університет імені Т. Шевченка» (1958). Пізніше з'явилися серії «На варті миру» (1965) та «Індустріальне Придніпров'я» (1971).
Особливе місце у творчості Зубковського посідала книжкова графіка. У 1960–1970-х роках він став одним із представників покоління українських графіків, які активно розвивали мистецтво книжкової ілюстрації, зокрема використовуючи техніку ліногравюри. Для його робіт були характерні увага до історичного середовища, психологічної виразності персонажів і цілісності художнього оформлення видання.
Важливим досягненням художника стала робота над історичною повістю Осипа Маковея «Ярошенко», присвяченою подіям Хотинської війни 1621 року. Ілюстрації та оформлення цього видання, виконані в 1966–1967 роках, отримали високу оцінку фахівців. Книжку було відзначено дипломом І ступеня на всесоюзному конкурсі найкращих видань 1966–1967 років.
Мистецтвознавці відзначали цілісність художньо-поліграфічного рішення цієї книжки, органічний зв'язок ілюстрацій із літературним текстом та увагу художника до історичних деталей. Зубковський прагнув не лише відтворити події твору, а й передати переживання героїв, атмосферу епохи та драматизм оповіді.
Серед інших книжкових робіт художника — ілюстрації до збірки «Козацькі пісні» (1968), повісті Юрія Збанацького «Переджнив'я» (1968), творів Михайла Старицького «Кармелюк» і Семена Скляренка «Володимир» (1971). У наступні десятиліття він продовжував працювати над українською та зарубіжною літературою, зокрема ілюстрував «Просто любов» Ванди Василевської (1984–1985), «Поезії» Петра Гулака-Артемовського (1988), «Останні орли» Михайла Старицького та «По степах і хуторах» Дмитра Марковича (обидва видання — 1990).
Поряд із графікою Зубковський займався живописом, створював портрети та пейзажі. Серед його відомих акварельних робіт — «Блакитний туман» (1969). У 1972 році за творчі досягнення художникові було присвоєно звання заслуженого художника УРСР.
Твори Георгія Зубковського зберігаються в музейних і приватних колекціях, зокрема у фондах Луганського та Херсонського художніх музеїв. Його творчість стала предметом окремих мистецтвознавчих досліджень. Зокрема, дослідниця Оксана Ламанова присвятила його графіці середини 1960-х — середини 1970-х років спеціальну публікацію, що вийшла 2000 року в науковому збірнику Української академії мистецтв.
Георгій Зубковський помер 13 листопада 2006 року в Києві.
Його творча спадщина охоплює понад пів століття розвитку українського образотворчого мистецтва. Найбільше визнання художник здобув як майстер книжкової та станкової графіки, однак важливою частиною його ранньої діяльності була й художня листівка. Роботи середини 1950-х років відображають різноманітність тогочасної української друкованої графіки, у якій поєднувалися дитяча ілюстрація, святкова образність та плакатні принципи композиції.
