Кислякова Галина Тихонівна
51 листівка в колекції · роки видання: 1958–1985 · Шукати серед них
Галина Тихонівна Кислякова (8.10.1931, м. Владивосток — 21.04.2011, м. Київ) — українська художниця, живописиця, графік, плакатистка.
У 1949–1954 роках навчалася у Київському училищі прикладного мистецтва. Її педагогами були С. Г. Колос та Б. Б. Лобановський.
З 1957 року Кислякова брала участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставках. Персональні виставки художниці відбувалися у Києві (1989, 1992, 1998, 2000–2006, 2008–2009) та штаті Нью-Джерсі, США (1993). З 1964 року — член Спілки художників УРСР. У 1967 році нагороджена бронзовою медаллю ВДНГ УРСР.
Працювала в галузі станкового живопису, плакату, книжкової та поліграфічної графіки, монументального мистецтва. Створювала політичні, агітаційні та кіноплакати, листівки, ілюстрації до діафільмів, портрети, пейзажі, натюрморти та сюжетні композиції.
Для творчості Галини Кислякової характерні виразна композиція, динамічність, увага до ліній і силуетів, насичений колорит із поєднанням синьо-зелених, золотаво-вохристих та червоно-брунатних відтінків. Значне місце в її живописі посідали зображення природи, міських краєвидів, повсякденного життя та образи сучасників.
Твори художниці представлені у Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, краєзнавчих музеях Вінниці та Переяслава, а також у галерейних і приватних колекціях в Україні та за її межами.
Основні твори:
- Монументальне мистецтво: мозаїчне панно кінотеатру ім. О. Довженка у Києві, створене у співавторстві з О. Раскіною (1960–1961).
- Плакати: «8 Березня» (1961), «Землю напоїмо — урожай подвоїмо» (1962), «Як посієш — так пожнеш» (1962), «І на оновленій землі» (1964), «І зернини на стерні не залишили мені» (1965), «Пам'ятаємо» (1967), «Хай щастить» (1989), «Місто» (2000), «Вітер у гривах» (2002), «Вічна юність нашого прадавнього міста» (2003).
- Живопис: «Автопортрет» (1953, 1980), «Соня» (1997), «Крокуси» (1997), «Білий натюрморт» (1998), «Тюльпани» (2000), «Київ» (2000), «Натюрморт із бананами» (2001), «Коні» (2002), «Оранта» (2004), «Ярослава» (2005), «Мчать коні» (2006), «Міська мадонна» (2006), «Ню» (2008), «Захід сонця на хуторі» (2009), серія «Пори року» (2009).
- Станкова графіка: «Парк у Паланзі» (1964), «Стара Клайпеда» (1964), «Ю. Коваленко» (1965), «Танець» (1966), «Міський мотив» (1970), «Київські мости» (1971), «Зимовий пейзаж. Київ» (1974), «Морозяний день» (1976), «Натюрморт із лимоном і апельсином» (1977), «Седнів. Козацька церква» (1978), «Весна у Софіївці» (1984), серії «Геометрія кольору» (1971) та «Плавні лінії» (1979).
Окреме місце у творчості Галини Кислякової посідала робота над дитячими діафільмами. На замовлення Української студії хронікально-документальних фільмів вона створила ілюстрації до кількох десятків таких творів. Серед них — «Кульгава качечка» (1971), «Орфей і Еврідіка» (1980), «Коваль Ільмарінен і красуня Похйоли» (1982), «Як було написано перше слово» (1984), «Канікули Боніфація» (1987), «Ніч перед Різдвом» (1988), «Чудесні зерна» (1988), «Мавпяче царство» (1989) та «Лелія» (1990) за однойменною казкою Лесі Українки.
Творчості художниці присвячені каталоги «Галина Кислякова. Плакат. Графіка. Живопис» (Київ, 1989) та «Галина Кислякова» (Київ, 2009).
Галина Кислякова продовжувала активну творчу діяльність і в останні роки життя. У 2008–2009 роках у Києві відбувалися її персональні виставки, а 2009 року вийшов каталог, присвячений творчості художниці. До найпізніших відомих датованих робіт належать картина «Захід сонця на хуторі» та серія «Пори року» (2009). Померла Галина Тихонівна Кислякова 21 квітня 2011 року в Києві, у віці 79 років.



